У Алисы в классе живет морская свинка - Лелик, каждый выходные его забирает кто-нибудь домой, в эти выходные наша очередь. надеюсь Лелику понравится у нас )
суббота, 19 января 2019 г.
Сьогодні велике свято – Хрещення Господнє, Богоявлення. Це свято очищення і оновлення для кожного з нас. Тож миру Вам, здоров’я, родинного затишку і злагоди!
Христос Хрещається! https://t.co/RgT94ciLa5
воскресенье, 6 января 2019 г.
С Різдвом!
Різдво - це завжди Чудо. Цього року Господь подарував Україні ще й Чудо Автокефалії для нашої Православної Церкви. А значить - для мільйонів українців. Бог винагородив Віру та працю багатьох поколінь, зробивши свідками цього Чуда саме нас. Слава Йому! Христос Народився! Славімо Його!
https://twitter.com/KyrylenkoVyach/status/1081864622104371201
25 грудня та 7 січня. Вже другий рік поспіль Україна має два Різдва Христових. Крім нас так святкують ще п'ять країн у світі (Еритрея, Албанія, Ліван, Білорусь та Молдова), всі інші – визначилися з однією датою. Хто ще відзначає 7 січня, чому Різдво 25 грудня некоректно називати "католицьким" та чи буде Україна відзначати іншу дату, пояснюємо коротко. КОЛИ Ж РІЗДВО? Є два календарі Юліанський та Григоріанський.
суббота, 5 января 2019 г.
Історія Автокефалії.
Апостол Андрій Первозванний проповідував на землях України, яка тоді називалася Скіфією. Апостол Павло у І ст. н. е. писав, що в християнстві немає ні елліна, ні юдея, ні варвара, ні скіфа, таким чином виокремлюючи скіфів з решти «варварських» народів.
Євсевій Кесарійський писав, що у Першому Вселенському Соборі 325 року уже брав участь і скіфський єпископ. Це була перша власна церковна організація на українських землях, щоправда, залежна від Вселенського патріархату.
Святий Іоан Золотоуст писав у другій половині 4 століття після Різдва Христового, що у скіфів і сарматів вже були переклади Святого Письма: «І скіфи, і савромати, що оселилися біля самих околиць всесвіту, перекладають Святе Письмо кожен своєю мовою».
За даними Феодорита, єпископа Кірського, Іоан Золотоустий в 4 ст. після Різдва Христового поставив священників до скіфів: «Він повідомив про навернення скіфів, відшукав чоловіків, що змагаються в апостольській працьовитості, і поставив їх над ними».
У 860 р. було вперше охрещено військову верхівку русів, зокрема київського князя Діра. У 9 столітті з’являються перші місцеві переклади Євангелія і Псалтира руською (українською) мовою.
У 955 р. відбулося хрещення Київської княгині Ольги у Константинополі.
У 1051 році за сприяння князя Ярослава Мудрого митрополитом Київським було поставлено русина Іларіона. Це, по суті, була перша спроба автокефалії Української Церкви.
Це відбулося за три роки до розколу Вселенської Церкви та православну та католицьку.
1147 р. відбулася спроба утвердити автокефалію Української Церкви - київським митрополитом було обрано авторитетного серед князів і простолюду філософа Климента Смолятича. Князі наполегливо вимагали від Константинопольського патріарха утвердити Смолятича
1243 р., після того, як під час монголо-татрської навали загинув попередній митрополит Йосип, князь Данило Галицький рішенням єпископів настановив свого печатника Курила (фактично – першого міністра в адміністрації князя) митрополитом Київським і всієї Русі
За підтримки Галицько-Волинського князя Юрія Львовича в 1302 з волі Константинопольського патріарха була заснована Галицька митрополія (з перервами існувала до 1401 р.)
У 1448 р., коли київські митрополити вже не бажали жити в Москві, а повернулися до Києва, московський князь наказав московській церкві всупереч канонам відокремитися від Київської митрополії і заснувати власну неканонічну Московську митрополію.
У 1596 р. Берестейською унією православна ієрархія Київської митрополії була замінена на греко-католицьку. Але у 1620 р. гетьман Петро Сагайдачний домігся від єрусалимського патріарха Теофана, який саме мандрував Україною, відновлення православної ієрархії
У 1686 р., користаючись Руїною в Україні, Москва отримала тимчасову згоду від Константинопольського патріарха на роль в управлінні Київською митрополією. Водночас, патріархи повсякчас стверджували, що ніяких довгострокових прав на Україну не надавали.
З 1919, з початком Визвольних Змагань, в Україні діяла Українська Автокефальна Православної Церква. Борючись з нею як вогнищем духовного життя і духовної сили українців, Москва убила практично всіх її ієрархів, зокрема, митрополита Василя Липківського.
У 1924 р. Вселенський Патріарх видав Томос про автокефалію Польської Православної Церкви, де стверджувалося про неканоничність управління Москви Київською Митрополією.
Ключові рішення щодо автокефалії Української Церкви на наших очах звершилися рішеннями Вселенського Патріархату від 11 жовтня 2018 року і Об’єднавчого Собору в Києві від 15 грудня.
Автокефалія Українською Церквою означає утвердження Церкви як потужного центру суспільної легітимності, нові можливості для морального оздоровлення суспільства, утвердження України в очах самих українців і світу як країни з власною глибокою історичною та релігійною легітимнсітю.
Євсевій Кесарійський писав, що у Першому Вселенському Соборі 325 року уже брав участь і скіфський єпископ. Це була перша власна церковна організація на українських землях, щоправда, залежна від Вселенського патріархату.
Святий Іоан Золотоуст писав у другій половині 4 століття після Різдва Христового, що у скіфів і сарматів вже були переклади Святого Письма: «І скіфи, і савромати, що оселилися біля самих околиць всесвіту, перекладають Святе Письмо кожен своєю мовою».
За даними Феодорита, єпископа Кірського, Іоан Золотоустий в 4 ст. після Різдва Христового поставив священників до скіфів: «Він повідомив про навернення скіфів, відшукав чоловіків, що змагаються в апостольській працьовитості, і поставив їх над ними».
У 860 р. було вперше охрещено військову верхівку русів, зокрема київського князя Діра. У 9 столітті з’являються перші місцеві переклади Євангелія і Псалтира руською (українською) мовою.
У 955 р. відбулося хрещення Київської княгині Ольги у Константинополі.
У 1051 році за сприяння князя Ярослава Мудрого митрополитом Київським було поставлено русина Іларіона. Це, по суті, була перша спроба автокефалії Української Церкви.
Це відбулося за три роки до розколу Вселенської Церкви та православну та католицьку.
1147 р. відбулася спроба утвердити автокефалію Української Церкви - київським митрополитом було обрано авторитетного серед князів і простолюду філософа Климента Смолятича. Князі наполегливо вимагали від Константинопольського патріарха утвердити Смолятича
1243 р., після того, як під час монголо-татрської навали загинув попередній митрополит Йосип, князь Данило Галицький рішенням єпископів настановив свого печатника Курила (фактично – першого міністра в адміністрації князя) митрополитом Київським і всієї Русі
За підтримки Галицько-Волинського князя Юрія Львовича в 1302 з волі Константинопольського патріарха була заснована Галицька митрополія (з перервами існувала до 1401 р.)
У 1448 р., коли київські митрополити вже не бажали жити в Москві, а повернулися до Києва, московський князь наказав московській церкві всупереч канонам відокремитися від Київської митрополії і заснувати власну неканонічну Московську митрополію.
У 1596 р. Берестейською унією православна ієрархія Київської митрополії була замінена на греко-католицьку. Але у 1620 р. гетьман Петро Сагайдачний домігся від єрусалимського патріарха Теофана, який саме мандрував Україною, відновлення православної ієрархії
У 1686 р., користаючись Руїною в Україні, Москва отримала тимчасову згоду від Константинопольського патріарха на роль в управлінні Київською митрополією. Водночас, патріархи повсякчас стверджували, що ніяких довгострокових прав на Україну не надавали.
З 1919, з початком Визвольних Змагань, в Україні діяла Українська Автокефальна Православної Церква. Борючись з нею як вогнищем духовного життя і духовної сили українців, Москва убила практично всіх її ієрархів, зокрема, митрополита Василя Липківського.
У 1924 р. Вселенський Патріарх видав Томос про автокефалію Польської Православної Церкви, де стверджувалося про неканоничність управління Москви Київською Митрополією.
Ключові рішення щодо автокефалії Української Церкви на наших очах звершилися рішеннями Вселенського Патріархату від 11 жовтня 2018 року і Об’єднавчого Собору в Києві від 15 грудня.
Автокефалія Українською Церквою означає утвердження Церкви як потужного центру суспільної легітимності, нові можливості для морального оздоровлення суспільства, утвердження України в очах самих українців і світу як країни з власною глибокою історичною та релігійною легітимнсітю.
