Встреча в Париже оказалась наиболее сложной из всех предыдущих переговоров четверки политиков. Не смотря на то, что первоначально Путина было необходимо тащить на переговоры силой, теперь Кремль сам стал отчасти инициатором переговоров. Причина понятна – санкции и новый ультиматум. Да и пряник дорогой – внешняя политика.
Похоже формат, в котором Путин отползает назад сохранив лицо найден. В данном случае формат сохранения лица заключается в том, что Путина объявят у себя ан родине “миротворцем”. Но самое главное, что федерализации Украины не произошло за исключением “отдельных регионов Донбасса”, которые некоторое время будут вариться в собственном соку. Но выборы пройдут и границу закроют украинские пограничники. И хоть этот мир шаток, но на кону вопрос снятия части санкций с России введенных за агрессию, а также возможно и спуск на тормозах трибунала по малазийскому Боингу, что пугает верхушку в Кремле не меньше чем санкции. Однако нужно понимать, что пересмотр санкций произойдет не раньше, чем граница будет закрыта, а это еще пол года. Точнее пол года распада экономики России, да и цены на нефть к тому моменту упадут примерно до 25-30 долларов за баррель, как не старается их поднять Путин агрессией теперь уже в Сирии.
Что же до сирийской кампании, то сценарий втягивания в новую войну всерьез рассматривается Россией, поскольку Кремль уже сейчас занялся дополнительной переброской сил и средств на помощь Асаду, однако по мнению военных аналитиков, этот сценарий изначально провален – у России нет ни средств и возможностей для масштабных действий на таком удалении и скорее всего вся операция закончится еще до нового года, пшиком – Асад падет ибо спасти его невозможно.
Что в остатке?
В остатке только Крым, вокруг которого и шел разговор. Предположительно вопрос Крыма на встрече в Париже решили отложить, что поспособствовало тектоническим сдвигам в переговорном процессе. Это неприятный момент для Украины. Приятный – Украина будет в Европе уже через несколько лет и Украина будет иметь сильную армию, очень сильную, которая будет создаваться при поддержке американцев и британцев. И сильную экономику – Порошенко пошел на некоторые уступки в замен на гарантию экономической поддержки. Но вопрос Крыма украинская сторона оставила в повестке дня и не отказалась от него – это в ближайшем будущем.
Что будет дальше? Дальше вывод российских войск и ввод наблюдателей и выборных комиссий, затем выборы, которые пройдут уже в более-менее нормальных условиях, ведь за ними будут очень пристально следить. Потом ввод пограничных подразделений и нацгвардии на эту территорию. Когда украинские силовые структуры возьмут под контроль “особые территории”, скорее всего там уже сдует всех “освободителей” назад в Россию и это теперь головная боль Путина, что с ними делать. НО это все не скоро – где-то в 2016 году, а пока разговор идет об отводе тяжелый вооружений и дальнейших поэтапных шагах. Важно одно – “новороссия” закрывается навсегда и Украине уже с 2016 года ассоциативный член ЕС, а также скорее всего военный союзник США. Вопрос Крыма замораживается на длительный период времени, но вот насколько “длительный”? В России начинается сложный период, период сдачи позиций, экономического дефолта и даже действия на международной политической арене не спасут Россию от падения уровня жизни, от исламского радикализма и деградации прав и свобод. Затем деградация власти и как по нотам – новый 1991 с «перестройкой 2.0». 2016 год готовит нам интереснейшие события, важно, что они переносятся теперь с территории Украины на территорию России, и там собственно и закончатся.
Однако не будем забегать вперед – пока это все очень шатко и опасностей еще много. Потому как в силе поговорка – где три украинца, там партизанский отряд с предателем, и это теперь одна из точек нестабильности.
Виктор Шевчук. Русский Еврей.
КПП "Чонгар". Буферна зона. При в'їзді з Криму на материк встановили білдборд
#today #RT 
Давайте не будемо обманювати хоча б самі себе.
Коли федеральний канцлер говорила про відновлення суверенітету України "виключаючи Крим", вона мала на увазі те, що і так давно відомо - що формат "нормандської четвірки" обмежений виключно припиненням війни на Донбасі і територіальної реінтеграцією окупованих територій. І санкції, які можуть бути зняті у випадку повного виконання Мінських угод - санкції за Донбас. Санкції за Крим навіть ніхто не обговорює.
Коли президент Франції говорить про проведення місцевих виборів після прийняття відповідного українського закону, про амністію і імунітеті для їхніх учасників (а кого саме в такому законі згадати - нам вирішувати) - він просто перераховує пункти Мінських угод. І тільки.
Коли сторони домовляються, що санкції проти Росії можуть бути зняті тільки після повного виконання Мінських угод - це не означає ані те, що Україна "зливають", ані те, що Захід рівновіддалений від України і від Росії. Тому що санкції - проти Росії. Проти України санкцій немає. І, отже, це Росія має бути зацікавлена в тому, щоб Мінський процес було завершено.
Отже, що відбулося в Парижі:
Путіна змусили відмовитися від ідеї, що вибори можуть пройти за його, а не за нашим сценарієм.
Путіна змусили визнати, що донбаської частини санкцій він позбудеться тільки тоді, коли піде з Донбасу. Повністю і безповоротно.
Путіну дали зрозуміти, що ніякі його дії в Сирії не вплинуть на санкції, запроваджені проти Росії за Донбас і Крим.
Путін опинився в ситуації, коли ми можемо як завгодно довго і наполегливо працювати над проведенням виборів на Донбасі, погоджувати, голосувати, переголосовувати, вносити зміни - а його санкційні годинник буде йти, ніби підключений до бомби уповільненої дії.
Путіна фактично відтягнули від війни. Тепер всі його дії на Донбасі - у політичному полі, а в політичному полі він не може не програти. Якби він сподівався на політичний виграш - не розпочинав би війну.
Це і є перемога української дипломатії, якщо хтось ще цього не зрозумів. Перемога, яку вдалося здобути за підтримки федерального канцлера і президента Франції. Необхідно визнати, що Ангела Меркель і Франсуа Олланд - кожний по-своєму - справляються зі своїм завданням лідерів Європейського Союзу і змогли переконати Володимира Путіна змінити порядок денний з російського на західний. Тому вчора з журналістами спілкувалися саме вони, а він кипів від злості, як старий чайник і не промовив жодного слова ані до, ані після саміту. Вони його зробили. Зробили не вчора, а коли затягли в Мінський капкан. Вчора просто було продовження полювання.
І останнє: люди в Україні, які цього не хочуть зрозуміти і розповідають про путінську перемозі у виразах, гідних ТАСС і Діми Кисельова, зовсім не обов'язково повинні бути агентами Москви чи політиками-популістами, готовими заради рейтингу і красного слівця покласти ще сотню-другу тисяч своїх співвітчизників і розсварити Україну з Заходом, щоб повернути її на Схід. Зовсім ні.
Вони можуть бути просто ідіотами.
Виталий Портников
