Я вільна, молода країна!
Під небом синім соняхом цвіту.
Я горда іменем своїм!
Я УКРАЇНА!
Я незалежність свою збережу!
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Недруги, очистите дорогу!
Други, обождите в стороне.
Сын имеет право хоть немного
С матерью побыть наедине.
Мама, быть с тобой почаще мне бы.
Но признаюсь, к своему стыду
Что не всех чертяк прибрало небо.
На земле их больше, чем в аду.
Бачиш: з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Украина, ты моя молитва,
Ты мое отчаянье и свет.
Нынче снова закипает битва
Чтоб не стерся на земле твой след.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
26.XII.1961
Василь Симоненко
Боже великий, єдиний, нам Україну храни!
Під небом синім соняхом цвіту.
Я горда іменем своїм!
Я УКРАЇНА!
Я незалежність свою збережу!
День Незалежності це свято не лише країни. Незалежність має стати життєвим кредо для кожного громадянина. Ну, для більшості точно. Так живуть в успішних країнах - з почуттям відповідальності за своє життя; не чекають подачок від влади і політиків, а змушують їх створювати умови для підприємницької діяльності; мислять не стадно, а індивідуально; поважають закони; розуміють що рівень життя створюють всі разом, а не лише уряд. Ми можемо побудувати справді успішну країну, якщо всі, принаймні більшість, почнуть реформу з себе і для початку змінять спосіб мислення, ставши справді вільними людьми. Тоді країна не буде під загрозою: справжню свободу не продають за солодкі обіцянки популістів, її не винищити жодною зброєю ворога. І пам’ятайте: влада завжди є дзеркалом суспільства. Почніть незалежність з себе.
З прийдешнім святом! Хай Бог береже Україну!
Україно, п'ю твої зіниціЗ прийдешнім святом! Хай Бог береже Україну!
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Недруги, очистите дорогу!
Други, обождите в стороне.
Сын имеет право хоть немного
С матерью побыть наедине.
Мама, быть с тобой почаще мне бы.
Но признаюсь, к своему стыду
Что не всех чертяк прибрало небо.
На земле их больше, чем в аду.
Бачиш: з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Украина, ты моя молитва,
Ты мое отчаянье и свет.
Нынче снова закипает битва
Чтоб не стерся на земле твой след.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
26.XII.1961
Василь Симоненко
Комментариев нет:
Отправить комментарий