суббота, 20 сентября 2014 г.

МІНСЬКИЙ МЕМОРАНДУМ, 20.09.2014

Путін хоче не посилити Росію, а ослабити всіх інших, - Тімоті Снайдер

1. Припинення застосування зброї вважається загальним.
2. Зупинка підрозділів і військових формувань сторін на лінії зіткнення станом на 19 вересня.
3. Заборона на застосування всіх видів зброї і ведення наступальних дій.
4. Протягом доби з моменту прийняття даного меморандуму відведення засобів ураження калібром понад 100 міліметрів від лінії зіткнення на відстані не менше 15 кілометрів з кожної сторони, в тому числі з населених пунктів, що дає можливість створити зону припинення застосування зброї шириною не менше 30 кілометрів - зони безпеки. При цьому відвести на лінії зіткнення сторін артилерійські системи калібру понад 100 міліметрів на віддалення їх максимальної дальності стрільби.
5. Заборона на розміщення важких озброєнь і важкої техніки в районі, обмеженому певними населеними пунктами.
6. Заборона на установку нових мінно-вибухових інженерних загороджень у межі зони безпеки, зобов'язання на зняття раніше встановлених мінно-вибухових загороджень в зоні безпеки.
7. Заборонити польоти авіації та іноземних літальних апаратів, крім апаратів ОБСЄ над зоною безпеки.
8. Розгортання в зоні припинення застосування зброї моніторингової місії ОБСЄ у складі групи спостерігачів організації протягом доби з моменту прийняття даного меморандуму. Зазначену зону доцільно розділити на сектори, кількість кордонів яких погодити в ході підготовки до роботи моніторингової групи спостережної місії ОБСЄ
9. Виведення всіх іноземних найманців із зони конфлікту як з одного, так і з іншого боку. Сторони також вирішили продовжити обмін військовополоненими. При цьому статус територій, захоплених бойовиками, на переговорах у Мінську не обговорювався.
- Кто мы?
- Ватники!
- Что мы хотим?
- Чтоб хохлы жили хуже нас!
- Для этого мы построим процветающую Россию?
- Не, мы разрушим Украину!

Доброго ранку, друзі! В Києві установилася така прекрасна погода, шо в діда вчора мелькнула малодушна мисль попросить у небайдужих громадян два дня виходних, з тим, щоб вийти в черговий ефір аж у понеділок. Но розуміючи, що з самого утра многі з вас начнуть шукати коментарії діда касательно ночних договорьонностєй в Мінську, дід рішив остаться на бойовом посту сільського обозреватєля міжнародних новин. Но сьогодні дід огранічиться лише коментарієм касатєльно Мінська, і сразу після цього поїде на природу предаваться радостям фізичної культури, спорту і здорового способу життя. До чого настоятєльно закликає і всіх інших небайдужих громадян. Бо врем'я в нас воєнне, і всі гражданє, включая людей преклонного возраста, мають бути особливо здоровими, сильними й бадьорими.
Ітак, шо случилося в Мінську і в чому тайний смисл подписаного вночі меморандума з точки зренія сільської аналатіки.


Дід продовжує обстоювати версію, шо в ходє челночной діпломатіі Суркова-Ложкіна були достігнуті пакетні договорьонності, які позвольяють временно зафіксірувати статус-кво і дать сторонам передишку. Хуйлу ота передишка нужна, бо він надіється, шо все разсосьотся, про його фокуси забудуть і може даже позовуть на самміт великої 20. А потом і вовсє пробачать Крим. А сам він за ето врем'я буде надьожно контролірувать Україну, не давая нам решітєльно й твьордо продвигаться в напрямку цивілізованого світу. Но надєжди тщетні, щитає дід. В Хуйла шансов на спасєніє нєт.
Для України ж передишка нужна, шоб зібраться з силами, зміцнити Армію, а також уникнути напрасних жертв. Во всяком случає в цьому полягає, як здається діду, політіка Пороха і він її послєдоватєльно гне. Свідомо йдучи на потєрю популярності в тої часті общества, яка требує продолженія войни і щитає любі переговори з Хуйлом проявлєнієм слабості. Так і є - каже дід. В України січас дійствітєльно не достаточно сил, шоб опрокинуть оборону протівніка і вийти танковими кліньями на Ростов, Москву і Петербург, захватить їх з марша і продолжать наступлєніє аж до Владівостока з тим, щоб помить українські танки у водах Тихого океану. Тому приходиться договарюваться.
Діда многі небайдужі громадяни питають, шо таке пакетні договорьонності. Отвічаю. От представте собі, шо ви зійшлися з протівніком в ближнєм бою, довго з ним билися навкулачки і врешті-решт остановилися в клінчі. То єсть, в правій руці у вас по пістолєту, протівнік направив вам постолєта в глаз, а ви йому у вухо. А лівими руками ви крепко держите одне одного за яйця. І обидва тяжко дихаєте, бо сил вистача лише на те, шоб обкладувать друг друга матюками. Шо дєлать? В такому случаї нема іншого виходу, як вирабатувать пакетне солнашеніє. На щот "раз" кожен ставить пісталєт на предохранітєль, на щот "два" відводить його від голови протівника, на щот "три" меееедлєнно розжимаються пальці лівой руки, на щот "чотири" каждий з вас робить по шагу назад. Главне условіє пакетного соглашенія - делать все синхронно і не наябуючи друг друга, бо в протівном случаї гремить вистрел і неізвесно хто встигне перший.
Дід напомнить, шо свою часть пакетного соглашенія Порох виполнив коли жостко, брутально і прямо скажем - некрасіво - нагнув ВРУ, примусивши парламентаріїв прийнять закони про особий статус Домбабве і Лугандона, а также про амністію сіпаратістам. Таким образом, Порох сознатєльно пішов на втрату популярності, викликав нешуточне роздратування небайдужих громадян, но зато наочно продємонстрірував Хуйлу, шо він договороспособний глава государства і іменно він керує політичним процесом в Украіні. Продавивши непопулярні закони Порох був вправе ожидать виполнєніє своєї часті пакетного соглашенія вже Хуйлом.
Те, шо проізошло вночі в Мінську, дід розцінює як виполнєніє вже Хуйлом своїх об'язатєльств по пакетному соглашенію, главна суть яких в тому, шо виполняється наступні требованія Пороха: вивод російських войск з території України і встановлення контролю за українським кордоном по всьому периметру. Всі інші пункти тоже важні, но ето всьо же деталі. В деталі щас дід вдаваться не буде, нам важливо бачити генеральну лінію развітія ситуації, щоб понімать главну суть проісходящих собитій.
Як і прийняті у ВРУ закони, так і підписаний в Мінську меморандум - лише формальна сторона вопроса. Порох, наскільки дід може понять, зволікатиме з підписанням законів, аж поки не побачить, що Хуйло поставив пістолєт на предохранітєль і сдєлав свій шаг назад. І лише тоді ті закони підпише, давши отмашку на подготовку виборов на окупованих територіях, які назначені на 7 грудня.
Совершенно понятно, шо в пакетне соглашеніє входить много других пунктів, про які нам неізвесно, бо до цих пір в средє політіков популярностью пользується дурна приказка: "Народу нє стоіт відєть, як робляться дві вещі - ковбаса і большая політіка". Але народ не обманеш, бо для етого существує сільська аналітіка, яка позволяє проникати в суть проісходящих собитій і вскривати плани високих договарюющихся сторон.
Так, дід подозреває, шо в договорьонності входить звільнення Наді Савченко, Олєга Сєнцова і решти полонених українців, но взамін прийшлося пойти на амністію сіпаратістов. Що входит ще - дід догадується, но пока лише по дуже косвенним признакам. Тому писати про це пока не буду, скажу лише, шо комбінація дуже сложна, а чим сложнєє пакетна домовленість, тим вище ризик, що її реалізація сорвьотся. Дід подозреває, як уже писав по це раньше, що сторони согласували і якусь контрольну дату виконання пакету. По всєй відімості це 1 листопада, бо для отого мееедлєнного розжимання пальців нужно врем'я і лише через шість тижнів сторони зможуть констатувати - виполняються договорьонності чи ні.
Які ці договорьонності хрупкі і як легко зірвати їхнє виконання, показують перипетії в Мінську, коли засідання контактної групи зривалося і було вообще непонятно состояться переговори чи нє. Паралельно Хуйло дєлал опасні і неприятні тєлодвіженія, які ми бачили в нарощенні группіровки протівніка в северном Криму, а также актівізацію бойових дєйствій в районі Маріуполя. Дід щитає, шо це була не просто попитка повліять на Кучму і принудить українську сторону до уступчивості. Це була пряма реакція Хуйла на успішний візит Пороха на американський континент, на тверді і рішучі заяви мірових лідєров, в кругу яких наш Порох прийнятий на равних, а также на резолюцію Європарламента, текст якої українцю можна мазати на хліб замість варення.
Однако, Хуйло поістерив нємного, потом прийняв дозу слабітєльного і, відімо, пойняв, шо лучше іти на переговори та всьо же продолжить виполнять договорьонності Сурков - Ложкін. Таким образом, преговори в Мінську состоялися, меморандум був підписаний.
Оці пакетні договорьонності, а также результати мінського переговорного пооцесу, без сомнєнія увійдуть в Історію лише як временний епізод війни, про який в будущем будуть помнити лише професійні історики. Дід не склонєн перебільшувати їхнього значення і розглядає лише в якості виграного времені для лучшої підготовки до будущих сраженій. Яких може, кстаті, і не буть, бо після смерті Хуйла - не важно фізичної, чи політичної - всі його конструкції з зонами впливу від Абхазіі до Придністров'я, рухнуть як карточні домики. Міровим лідєрам тоді прийдеться думать, як зберегти територіальну целосность самої Росії, щоб ядєрне оружіє не розповзлося між Дальнєвосточной республікой, Сибірським государством і Московским каганатом.
А наша задача зберігати бадьорий бойовий дух і твердо та впевнено дивитися в майбутнє. Тому кожен по мірі сил і можливостей робить все, щоб наблизити Перемогу, тримаєм кулаки за Надю, всячеськи допомагаємо Арміі і слєдім, шоб віздє парядок був, нахуй! А не те, шо січас.





Евроинтеграция vs Особый статус: чаша искупления для Донбасса


16 сентября, с разницей в один час, Верховная Рада Украины приняла два законодательных акта с диаметрально противоположными посылами. В 12.17 и 12.20 на сайте ВР были опубликованы новости, возвещающие о том, что устанавливается «особый порядок местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей», а участники «событий» в регионе, не уличенные в совершении тяжких преступлений, освобождаются от уголовной ответственности. 

В 13.25 опубликовано сообщение о принятии Постановления «О европейском выборе Украины». О выборе для всей Украины. Кроме «отдельных районов» Донбасса, куда входят один из крупнейших городов страны – Донецк и анклавный, но не безнадежный Луганск, а также целый ряд промышленных городов, имеющих важное значение для экономики страны.

Многочисленные зарубежные эксперты по вопросам евроинтеграции, с которыми за годы работы по соответствующим проектам доводилось общаться автору материала, были единодушны: Донецк являет собой модель города, имеющего европейскую перспективу. Конечно, это утверждение легко опровергалось всяким, кто знал ситуацию в столице Донбасса изнутри. 

Например, развитие общественного сектора заключалось в том, что вместо общественных организаций, призванных оказывать практическое содействие в решении различных социально-экономических вопросов, создавались… коммунальные предприятия. Как отметила президент ДОО «Альянс» Светлана Закревская, в поле внимания ушлых донецких чиновников попали такие направления как деятельность Донецкого городского и областного молодежных центров, Центра поддержки предпринимателей, защиты прав инвалидов. На практике это значило, что финансовые потоки, направленные на поддержку молодежных программ или развитие малого и среднего бизнеса, оказывались в руках мастеров по «распилу» бюджетных средств.
Еще печальнее обстояли дела с обсуждением различных общественных инициатив или отчетами власти перед общественностью. Данные мероприятия носили характер формальный, и общественники зачастую были лишены возможности обсудить наболевшие вопросы. Наиболее ярко противоречия проявились в марте этого года, когда целый ряд организаций и общественных деятелей покинули Общественный совет при Донецкой ОГА, сразу «слившейся» под «ДНР». 

Да и в принципе события «русской весны» показали, что Донецк не готов к принятию европейских ценностей, заключающихся, в первую очередь, в формировании активной гражданской позиции и отстаивании своих прав, свобод. Дело даже не в том, что площади и улицы заполонили приверженцы «рускавамира». А отчасти и в якобы патриотически настроенных дончанах. В декабре-феврале донецкий Евромайдан собирал не более 300 человек. В марте на самый массовый митинг за единство Украины вышли порядка 5-6 тыс. человек. Донецку не хватило общественной активности, чтобы не перейти в сегодняшнее состояние уже фактически оформившейся серой зоны с явным тяготением к орбите России. 

Согласно пресловутому закону, максимальный срок жизни в подвешенном состоянии, между двумя поляризующимися мирами, – три года. С исторической точки зрения – это песчинка в бесконечности. Для жителей региона – три года позора, упадка экономики, процветания бандитизма и невозможности жить нормальной жизнью.

Утверждения, что Украина не сможет без Донбасса двигаться в Европу и выполнять условия Соглашения об Ассоциации с ЕС, весьма условны и сомнительны. Есть примеры соседей – Грузии, от которой Россия отгрызла сразу две территории, и Молдовы с непризнанной Приднестровской республикой. Несмотря на территориальные проблемы, оба государства подписали свои Соглашения с Евросоюзом еще в ноябре 2013 года – на том самом Саммите Восточного партнерства, где Януковичу отвели место рядом с Лукашенко. Топ программы мероприятия, к которому готовились несколько лет, обратился «в номер шестнадцатый». Об Украине там говорили с горечью и утверждали, что наша страна «пока не готова».

Спустя полгода Украина созрела. Но уже другая Украина. С ампутированным Крымом и огромной язвой под названием «Донбасс». Многие сравнивают регион с раковой опухолью. Нет, это язва на теле страны. Болезненная, кровоточащая. Ее не нужно и нельзя удалять. Ее можно только вылечить. Но в свете последних событий только после того как «отдельные районы» сполна выпьют свою чашу унижения и искупления. 
Однако изначально стоит понимать, что за серым ближайшим будущим стоят разрушенные судьбы миллионов людей. Часть из них сумеет сохранить лояльность по отношению к Украине. Очень малая часть примет случившееся как данность, то самое искупление грехов. Подавляющее большинство озлобится и будет ненавидеть одинаково сильно как «братскую» Россию, так и Украину, обрекшую на безликое существование в условиях выживания и постоянного террора со стороны бандформирований.

Готова ли будет государственная машина справиться с этим беспрецедентным вызовом? Сегодня на этот вопрос ответить весьма проблематично: Россия еще не в полной мере почувствовала ухудшение ситуации внутри страны из-за введенных санкций (именно этот фактор может стать решающим – недоимперия откажется от притязаний на территорию Украины и займется спасением себя), а Украина пока не осознала до конца всю глубину проблемы Донбасса в его новом статусе.
После подписания ночного перемирия видно террористы радостно пошли на штурм аэропорта в Донецке




Російських військових масово переодягають – Тимчук



Мариуполь сегодня


Киев тудей


Комментариев нет:

Отправить комментарий